Глава держави − Президент країни.
Державний устрій − федерація з центральним урядом і дев'ятьма провінційними урядами. Законодавча база − на основі римо−голландського права і конституції 1996 року. Законодавчий орган − двопалатний парламент складається з Національної Асамблеї (400 місць) і Національної Ради провінцій (90 місць), вибирається на 5 років шляхом загального всенародного голосування.

Населення − майже 45 млн. Українська діаспора − більше 10 тис.
Офіційні мови (11): коса, зулу, свазі, ндебеле, суто, тсвана, педі, тсонга, венда, африкаанс, англійська.
Національна валюта − ренд = 100 центам. Обмінний курс: 1 євро = 9,6 ранда Час − київський + 1 година Економічні показники − ВНП − 996 млрд рандів, в розрахунку на душу населення − 23 000 рандів.

− Реальне зростання ВНП − 3,1%.
− Інфляція − 7%.
Основні види експортної продукції: золото, алмази, металопродукція, сільгосппродукція, електроенергія, машини і обладнання.
Основні галузі економіки:
− фінанси − 20,3%
− обробна промисловість − 18,7%
− торгівля − 13,1%
− туризм − 10%
− гірничовидобувна − 6,5%
− сільське господарство − 3,2%

Географічне розташування
Країна розташована на півдні Африки. Межує з Мозамбіком, Свазілендом, Ботсваною, Намібією, Лесото і Зімбабве.
Територія − 1 221 037 кв. км, у 5 разів більша, ніж територія Великої Британії, і дорівнює території Німеччини, Франції та Італії разом взятих.

Клімат
Південна Африка − країна загалом засушлива, середньорічна кількість опадів дорівнює 464 мм (середня у світі − 857 мм). На більшій частині країни (65%) за рік випадає менше 500 мм опадів, що нижче граничного мінімуму для землеробства. У деяких гірським місцевостях випадає до 2 000 мм, однак уздовж західного узбережжя інколи за рік випадає тільки 50 мм опадів. ПАР часто страждає від жорстокої засухи. На високогірних плато літо буває теплим, навіть жарким, зими − сухі та сонячні, інколи надходять холодні фронти і заморозки. Високо в горах часом випадає сніг. В Західному Кейпі взимку буває досить прохолодно, дмуть сильні вітри, високо піднімається вологість повітря.
Тимчасовий повірений у справах Південно-Африканської Республіки в Україні пан Франсуа Хентшел (на знімку) за три роки роботи в нашій столиці став майже киянином. До цього його добре знали в посольствах ПАР в Індії і Фінляндії, де він працював на дипломатичних посадах.
Нині він людина помітна не лише серед своїх колег, а й там, де відбуваються бізнесові, спортивні, культурно-мистецькі події. Особливо активний пан Хентшел напередодні великого свята своєї батьківщини — Дня свободи ПАР, яке громадяни цієї багатонаціональної країни відзначають 27 квітня.

Перемагати бурам допомагали українці
— Хоч ми з вами мешканці різних континентів, народи наших держав мають чимало спільного, — каже Франсуа Хентшел. — До слова, українців у нас знають ще з часів англобурської війни у 1899-1902 роках. Саме там вперше широко використовувалися багатозарядні гвинтівки, далекобійні гармати, бездимний порох, повітряні кулі для військової розвідки, тактика траншейної оборони. Тоді ж облетіло світ зловіще — "концентраційний табір".

Ті криваві події викликали у міжнародної спільноти потужну хвилю протесту. Світ захоплювався героїзмом і сміливістю волелюбних бурів. На їхню підтримку з усіх кінців планети вирушили три тисячі добровольців. Серед них були й запальні українці. Шкода, зараз імена не всіх ваших волонтерів відомі, однак деякі історія таки зберегла.
На полях битв під містечком Лейдісміт, в урочищі Спіон Коп, біля Коленсо, Моддер Рівер Мафекінг і Магерсфонтейн невмирущою славою вкрили себе Василь Ромейко-Гурко — військовий аташе царської Росії в Бурській Республіці, сапер Олександр Шульженко, корнет драгунського полку із Сум Віскупський, селянин Іван Заболотний з Миколаєва. Відзначився і колишній київський "авторитет", рідний дядько і хрещений батько відомого російського письменника Костянтина Паустовського, лейтенант Йосип Височанський. В музеї однієї з трьох наших столиць — Преторії — є згадка і про командира бурського загону Олександра Ессена, який, повернувшись на батьківщину, брав активну участь в революційних подіях 1905 у Києві, де мав прізвисько Бур. Пам'ятають і головного лікаря російсько-голландського польового шпиталю Володимира Кухаренка. До слова, колишній посол Південної Африки в Україні, Деларей ван Тондер, — нащадок славетного героя англо-бурської війни генерала Де ла Рея.

(А командиром одного із загонів бурів був українець Юрій Будяк. Це й не дивно, адже в жилах — козацька кров. Цікаве інше. В полон до цього загону якось потрапив англійський військовий журналіст, і звали його Уїнстон Черчілль. Так, це був майбутній славнозвісний прем'єр-міністр Великої Британії, і саме його врятував Юрій Будяк від розстрілу. Згодом, завдяки вдячному Уїнстону Черчіллю, Юрій Будяк вступив до Оксфордського університету. З 1917 Юрій Будяк працював в апараті Центральної Ради — уряді Української Народної Республіки, а потім — радянські табори і смерть у 1943... — Ред.).

Про все це можна дізнатися, відвідавши численні меморіали з викарбуваними прізвищами полеглих героїв. Зігріває душу й те, що в Україні до південних африканців завжди ставилися з великою пошаною.

Так, в Харкові, ще на початку ХХ століття, мабуть, під враженнями визвольної війни в Бурській Республіці, міська Влада видала наказ про найменування нових вулиць: Крюгерівська, Трансваальська, Юбертівська. Ініціативи мають право на життя Нині стосунки теж теплі і приязні. Підтвердження цьому — 15 років, що минули після встановлення дипломатичних відносин між нашими молодими державами. Вагомі аргументи — законодавча база, до якої входить низка угод про співпрацю, міцні політичні стосунки, певні успіхи в розвитку торгово−економічних відносин.

— На мою думку, одна з найважливіших галузей, в якій ми можемо досягти максимально позитивних результатів, — оборонна промисловість і її технології, — ділиться пан Хентшел.
— Недарма ж у 1995 ми підписали один з перших міждержавних договорів про співпрацю у військово-технічній та оборонній сфері (ПАР — один з провідних у світі виробників озброєнь. — Ред.). Вже тричі зустрічалися члени українсько-південноафриканської комісії з військово-технічного співробітництва. Четверта має відбутися у червні.

Такі контакти і дії сприятимуть спільним розробкам, виробництву та маркетингу "інтелектуальних" видів зброї і оборони. Насамперед, це системи контролю кордону, протитанкові і протиповітряні, також аерокосмічні дослідження, розмінування та знищення мін і застарілих боєприпасів.

Україна одна з небагатьох країн, що має повний технологічний цикл проектування, розробки та виробництва літаків, відомих світу, як сімейство "Антонов". Вони здобули славу надійних і роботящих. ПАР також приділяє увагу літакобудуванню. Потужності, що використовуються компанією Airbus, можуть стати в пригоді для технічного обслуговування та ремонту АНів, які працюють на африканському континенті.

Тож варто об'єднати досвід і зусилля для створення повітряних лайнерів нового покоління. Адже прийом українських літаків, які під егідою ООН беруть активну участь в гуманітарних і миротворчих операціях, вже став традицією. Саме вони допомагають Африканському Союзу опікуватися постраждалими від воєн, конфліктів, природних катаклізмів, голоду.

Втім не лише в цьому можна досягти порозуміння і успіхів. Один з найважливіших напрямків — енергетика. Уявіть собі: маючи лише шість відсотків населення Африки і займаючи лише чотири відсотки її території, ПАР виробляє більше ніж 50% електроенергії всього континенту! Однак не можна забувати, що на міжнародному ринку конкурентоспроможність залежить від рівня споживання енергії та забезпечення енергоресурсами. І тут правди ніде діти: ваша і наша економіки споживають надто багато цього продукту. Тому питання диверсифікації важливе для обох країн.

Привертає увагу діяльність південноафриканської компанії Sasol — світового лідера в галузі переробки вугілля на рідке пальне та газ. Завдяки цьому ноу хау вже успішно реалізуються багатомільйонні проекти в Дубаї та Китаї. Україна теж багата на вугілля, поклади якого ще мало розроблені. Свого часу наше посольство отримало від ваших компаній і місцевих адміністрацій багато пропозицій щодо використання технології Sasol для спільного виробництва синтетичного пального. Це зацікавило. Сподіваюсь, після обговорення на урядовому рівні, такі стратегічні проекти стануть реальністю.

Оскільки попередня зміна фізико−хімічних властивостей вугілля з метою ефективнішого і чистішого спалювання його в твердій формі − вимога сьогодення, то за переробкою вугілля на бензин та газ − майбутнє. Такі технології вже використовують у світі, однак наразі вони ще не поширені.

Виняток − Південно−Африканська Республіка, яка забезпечує більшість своїх потреб в паливі і пальному сааме завдяки переробці вугілля. Тамтешня енергетична компанія Sasol − світовий лідер в технології CTL (coal−to−liquids). В цій африканській країні нині працюють три заводи, які щодня виробляють 150 тисяч барелів нафти з вугілля. Окрім синтезованого палива − нафти, бензину та газу, Sasol виробляє також сировину для хімічної промисловості. Для південних африканців ця компанія − предмет національної гордості: досить сказати, що зображення одного із заводів концерну прикрашає банкноту номіналом 50 рандів.

Південноафриканські технології переробки вугілля на синтезовані газ і нафту мають, однак, великий недолік: їх ...

Підписатися