Для приведення законодавства України у сфері санітарного, ветеринарного, фітосанітарного регулювання до вимог Світової організації торгівлі Верховна Рада 16 листопада 2006 прийняла Закон України "Про ветеринарну медицину". Основні завдання цього закону — захист тварин та населення від збудників і хвороб тварин, охорона території України від проникнення їх з території інших держав, забезпечення надійних та ефективних заходів ліквідації спалахів хвороб тварин, забезпечення правильного та ефективного застосування ветеринарних препаратів тощо.

Дія цього закону не поширюється на харчову продукцію. Але зусиллями окремих зацікавлених депутатів, в пункті 3 Прикінцевих положень закону "Про ветеринарну медицину" пролобійоване виключення із статті 4 ЗУ "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" вимог про обов'язкову сертифікацію імпортної сільськогосподарської продукції. Ця зміна фактично знищила найбефективніше діючий на цей час механізм захисту прав громадян на споживання якісної і безпечної харчової продукції та українського ринку від контрафактних харчових продуктів.

Також цією поправкою створені сприятливі умови для ввезення в Україну недоброякісної і небезпечної продукції за демпінговими цінами та невідомого походження, що негативно вплинуло би на конкурентоспроможність аналогічної продукції вітчизняного виробництва. Це означало, що переміщення товарів без контролю відповідності товарів вимогам нормативних документів, що діють в Україні, мало здійснюватися в односторонньому порядку: Україна надавала безперешкодний доступ для імпорту сільськогосподарської продукції, а для експорту власної продукції таких можливостей не мала. Прикладом можуть бути взаємовідносини з російськими органами контролю м'ясомолочної продукції українського походження. На адресу Верховної Ради, Кабінету міністрів, Президента України та Держспоживстандарту України стали надходити звернення народних депутатів, обласних державних адміністрацій, асоціацій українських виробників, роботодавців, споживачів і суб'єктів господарювання щодо неприпустимості скасування обов'язкової сертифікації сільськогосподарської продукції. Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин ВР було доручено розглянути стан законодавчого забезпечення державного контролю якості і безпеки сільськогосподарської продукції, що ввозиться на митну територію України.

14 березня цей комітет в розширеному складі на виїзному засіданні у Всеукраїнському державному науково–виробничому центрі стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (Укрметртестстандарт) одноголосно вирішив поновити механізм обов'язкової сертифікації товарів 1–24 груп Української класифікації товарів зовнішньо економічної діяльності.

А 10 квітня Верховна Рада в цілому прийняла ЗУ "Про внесення змін до деяких Законів України (про забезпечення якості імпортної сільськогосподарської продукції)", яким передбачено внести зміни до таких ЗУ:

1. Пункт 3 прикінцевих положень ЗУ "Про ветеринарну медицину" виключити.

2. Частину 1 ст. 4 ЗУ "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції викласти у такій редакції — "Сільськогосподарська продукція, яка ввозиться на митну територію України, підлягає обов'язковій сертифікації (окрім сировини, яка ввозиться виключно для виробництва товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації). За час існування Української державної системи сертифікації продукції — УкрСЕПРО, починаючи з 1994, різні активісти, ініціатори та просто штовхачі неодноразово здійснювали спроби її відмінити, зокрема і шляхом внесення відповідних змін у чинне законодавство. За вимогами УкрСЕПРО у постачальника (імпортера) є дві можливості — або сертифікувати кожну партію продукції, або отримати сертифікат на термін від двох до п'яти років на її серійне виробництво та ввезення в Україну. Для цього необхідно обстежити виробництво, діючу систему управління якістю, що має відповідати вимогам міжнародного стандарту ISO 9001, а також систему аналізу ризиків критичних контрольних точок для харчової продукції і продовольчої сировини — НАССР.

Такі процедури намагаються обійти імпортери. Основна причина — легалізація товару, сплата митних зборів у повному обсязі, а головне — це перешкода для ввезення контрафактної продукції. Вона не приймається у торгівельну мережу і залишається тільки надія реалізувати цю несертифіковану продукцію на базарах. І коли така продукція вже розійшлася по всій Україні, кілька разів перепродалася та ще й реалізується фізичними особами на ринках, знайти і вилучити з обігу неякісну та небезпечну продукцію практично неможливо.

Мотивацією пропозицій про скасування обов'язкової оцінки відповідності харчової продукції була недостовірна інформація українських імпортерів: нібито в країнах–членах СОТ, в т.ч. Європейському Союзі, сертифікації харчової продукції не існує. Насправді обов'язкова сертифікація запроваджена, наприклад, в Індії (має перелік з 109 продуктів), Аргентині, Бразилії. Жорсткий контроль за імпортованими харчовими продуктами встановлений в США, Канаді, Австралії та Японії. В ЄС діє розгалужена система захисту прав споживачів щодо споживання харчових продуктів, які можуть становити загрозу їхньому життю і здоров'ю. Реалізувати харчові продукти через ринкову мережу без підтвердження їхньої безпечності відповідними документами, виданими або визнаними в межах ЄС, — неможливо. В країнах–членах ЄС діють 84 органи з сертифікації харчових продуктів, висновки яких вселяють довіру населенню щодо якості та безпечності харчових продуктів. Експерти, які аналізували відповідність законодавства України вимогам СОТ, не ставили умовою щодо вступу України в СОТ відміну сертифікації імпортної сільськогосподарської продукції. Нормативним документом Комісії ООН "Кодекс Аліментаріус" — "Принципи перевірки і сертифікації харчових продуктів при імпорті та експорті" зазначено, що "... система перевірки і сертифікації харчових продуктів повинна застосовуватися всюди, де тільки це необхідно, для того, щоб домогтися відповідності харчових продуктів та систем їх виробництва вимогам, що забезпечують захист споживачів від ризиків, які виникають як від самих харчових продуктів, так і від недобросовісної практики їх збуту, а також для стимулювання торгівлі на основі точного опису продукту".

Введення в Україні обов'язкової сертифікації продукції дало змогу подолати технічні бар'єри в торгівлі з країнами СНД, створити захист внутрішнього споживчого ринку від неякісної, а часто і небезпечної для життя і здоров'я людей продукції. На той час кількість харчових продуктів іноземного походження, яким відмовили у видачі сертифікатів відповідності, складала значний відсоток. Але й сьогодні, знаючи про жорсткі правила УкрСЕПРО, спритні ділки не припиняють спроб ввезти до нашої країни низькопробну продукцію майже з всіх частин світу. Так, за даними Держспоживстандарту України, тільки у 2006 та першому кварталі 2007 більш ніж у 500 випадках органи з сертифікації України відмовили у видачі сертифікатів відповідності на імпортну харчову продукцію, зокрема походженням з таких країн

• Азербайджан — сік гранатовий — за вмістом штучного барвника азорубіну— Е 122, який не допускається,

• Бельгія — м'ясо куряче рублене — за вмістом антибіо– тиків,

• Бразилія — чверті свинячі та свинина в напівтушах — за неповний пакет документів для сертифікації,

• Грузія — лист лавровий — за мікробіологічними показниками,

• Індія — арахіс, спеції — за наявність бактерій групи кишкової палички,

• Іран — виноград сушений — за вміст діоксиду сірки, перевищення у 6 разів,

• Іспанія — шпик свинячий і паприка мелена — за наявність патогенних мікроорганізмів,

• Італія — вино виноградне, концентрація сірчистої кислоти перевищена майже у три рази,

• Китай — арахіс — перевищення у 25 разів граничного вмісту мікотоксинів, які мають канцерогенні та мутагенні властивості,

• Нідерланди — какао–порошок — з пліснявою, какаомасло для промислової переробки — з вичерпаним терміном придатності, харчова добавка "Бекон" — з наявністю токсичного елементу цинку,

• Німеччина — каркаси індичі заморожені — за вичерпаний термін придатності,

• Польща — пелюстки суданської троянди–каркаде — за мікробіологічними показниками,

• Росія — консерви плодоовочеві для дитячого харчування, соки з вмістом консервантів — за показниками безпеки,

• Туреччина — шоколадні вироби, виготовлені не з шоколаду,

• Угорщина — курячі спинки з вмістом антибіотиків, печінка яловича з вмістом масової частки міді, завищення більш ніж у 2 рази,

• США — курячі стегенця — за вмістом антибіотиків, суміш морських водоростей — масова частка миш'яку перевищує норму майже у 7 разів, глазур шоколадна для попкорну — з вичерпаним терміном придатності,

• Франція — устриці заморожені, масова частка цинку перевищена у 3 рази,

• Швейцарія — жувальні цукерки — з перевищенням вмісту синтетичних барвників…

Зауважимо, що за чинним в Україні законодавством, на цю продукцію були попередньо отримані санітарно–гігієнічні висновки, які видає Міністерство охорони здоров'я України та ветеринарні або фітосанітарні сертифікати, які видає Міністерство аграрної політики України.

Коментарі потрібні?

І в цьому зв'язку слід зазначити, що зараз в Україні офіційний контроль та нагляд за безпечністю та якістю харчових продуктів і продовольчої сировини здійснюють три центральних органи виконавчої влади — МОЗ, Мінагрополітики та Держспоживстандарт. Дублювання функцій призводить до створення додаткових перешкод для підприємців, неефективного використання бюджетних коштів та неузгодженості дій. Так, відомий негативний вплив транс–ізомерів ненасичених жирних кислот (ТІЖК) ...

Підписатися