Слід зазначити, що краще в подібних ситуаціях звернутися за правовою допомогою до адвоката або юриста, і при цьому якщо керівник підприємства хоче звернутися в суд самостійно або ж через довірену особу, то йому дуже важливо знати деякі особливості, які виникнуть при цьому.

По−перше, після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15−рп/2002 ВГС України у своєму Листі від 30.08.2002 №01−8/978 відзначив, що до внесення відповідних змін у ГПК України судам варто виходити з того, що правові норми, якими встановлені порядок досудового врегулювання спорів, а також наслідки недотримання вимог зазначених норм, не можуть застосовуватися при вирішенні господарських спорів, тобто якщо інтереси підприємства порушені, то він може відразу звертатися в суд, не витрачаючи час на досудове врегулювання спірного питання.

Ст.5 ГПК все−таки передбачає заходи досудового врегулювання господарських спорів між підприємствами за домовленістю між собою. І при цьому Роз'яснення ВАС України "Про деякі питання практики застосування розділу II ГПК України від 01.11.1995 №02−5/781 зі змінами і роз'ясненнями вказує на те, що досудове врегулювання необов'язкове як для сторін за договором, так і для суду. Незважаючи на це, підприємства все−таки намагаються врегулювати спірні питання шляхом переговорів, через листи, претензії, здійснення розрахунків, проведення експертизи тощо.

По−друге, відносно суми претензії або ж позову, то до основної суми боргу підприємство може додати ще згідно ст.549 ЦК і суму неустойки (штрафу, пені). І при цьому, варто враховувати ст.231 ГК, якою передбачена письмова угода про неустойку. З цього випливає, що в договорі повинні бути обумовлені види неустойок і до того ж у грошовому вираженні згідно Листа ВГС України від 7 березня 1996 №01−8/106. Відсутність письмової форми відразу свідчить про неправомірність стягнення неустойки. І з цього правила також є винятки − згідно Роз'яснення ВАС України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання грошових зобов'язань" від 29.04.1994 №025/293 зі змінами і доповненнями, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, то пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений діючими актами законодавства. Наприклад , ст.14 Закону України "Про зв'язок".

Додатково позивач має право вимагати від боржника відшкодувати заподіяні збитки згідно ст.624 ЦК. Оскільки порушення боржником взятих на себе зобов'язань спричиняє настання певних правових наслідків, які полягають на застосуванні встановлених законом засобів відповідальності. У свою чергу засобом відповідальності є обов'язок боржника відшкодувати збитки, заподіяні ним в результаті невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань.
При цьому на порушника покладається не його обов'язок до правопорушення, виконання якого пов'язане зі зменшенням обсягу його майнових прав, в результаті чого він втрачає певний комплекс прав, без одержання будь−яких вигід і компенсацій. Варто вказати, що відшкодування збитків як засіб відповідальності застосовується у випадках порушення будь−якого зобов'язання і не вимагає наявності спеціальної угоди. Збитками можуть бути витрати на оренду складу під очікуваний товар, видатки на повернення недоброякісної продукції тощо.

Також, згідно ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний заплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. Згідно ст.232 ЦК нарахування 3% та індексу інфляції здійснюється до дня, коли буде сплачена сума боргу.

Додатково варто сказати, що згідно ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання платежу. Неустойкою може забезпечуватися лише дійсна вимога і штраф − це, як правило, фіксована сума, що сплачується одноразово, а пеня − встановлюється в процентному співвідношенні до суми зобов'язання, невиконаного у встановлений строк і згодом безупинно збільшується.

Штраф відрізняється від пені як за підставами, так і за способами визначення розміру, а також за порядком його нарахування. Що ж стосується пені, то згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 №543/ 96−ВР зі змінами і доповненнями розмір пені, обрахований від суми простроченого платежу, не може перевищувати подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

ПРИКЛАД

Розглянемо таку ситуацію: товар на суму 100 000 грн відвантажений 2 квітня 2006, а 7 квітня за договором повинна надійти оплата за товар. Пеня розраховується за період від 8 квітня 2006 до 16 червня 2006.

Спочатку вкажемо, що дисконтна ставка НБУ в цей період була 9,5% відповідно до Ухвали НБУ №463 від 6 грудня .2005. З цього виникає, що пеняв день становить 0,0521% (9,5 х 2 : 365). Сума пені в день становить 52,10 грн (100 000 х 0,0521%). Оскільки кількість днів прострочення становить 70 днів (23 дні квітня + 31 день травня + 16 днів червня), то загальна сума пені за весь час прострочення платежу становить 3 647 грн (70 х 52,10 грн).

По−третє, що стосується податкового обліку, то підприємство, що одержує пеню згідно абз.7 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97−ВР відносить її до складу валового доходу, а от підприємство, що сплачує пеню, не може включити її до складу валових видатків згідно пп.5.3.5 п.5.3 ст.5 цього закону.

Що ж стосується ПДВ, то згідно п.3.1 ст.3 ЗУ "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 №168/97−ВР об'єкт обкладання ПДВ − операції з продажу товарів (робіт, послуг). До того ж до складу договірної вартості включаються будь−які суми коштів, переданих платникові податку безпосередньо покупцем для компенсацією вартості проданих товарів (робіт, послуг). Штраф або пеню не можна розглядати як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), а тому вони не можуть збільшувати базу для обкладання ПДВ. І при цьому, якщо здійснюється компенсація вартості товарів (робіт, послуг) з врахуванням індексу інфляції, то суми такої компенсації згідно п.4.1 ст.4 Закону про ПДВ включаються в базу оподатковування.

що важливо знати?

По−четверте, якщо підприємство все−таки вирішить провести досудове врегулювання спору, то звертатися до порушника прав треба з письмовою претензією, яка передається або під розписку або рекомендованим листом з повідомленням і цінним листом. В іншому випадку, якщо претензія направлялася по факсу, телефону тощо, то може прийматися тільки при наявності відповіді. В претензії слід вказати: повне найменування і поштові реквізити заявника та відповідача, дату і вихідний номер листа, обставини претензії, що послужили причиною претензії, докази, що підтверджують ці обставини, посилання на відповідні статті нормативних документів, прохання або вимоги заявника, сума претензії і її розрахунок, платіжні реквізити заявника, перелік документів до претензії тощо. Претензію оформляють в трьох примірниках, її підписує уповноважена особа (директор за статутом і протоколом) та головний бухгалтер, оскільки існують фінансові моменти в листі. Копії повинні бути завірені підписом уповноваженої особи і печаткою підприємства.

Претензія підлягає розгляду в місячний термін від дня одержання, якщо договором або самою претензією не обумовлений інший термін. Якщо терміни розгляду претензії порушені або вона залишена без відповіді, то суд має право за ст.9 ГПК стягнути в дохід держбюджету з підприємства, що не відповіло, штраф в розмірі 2% від суми претензії, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.) і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (1 700 грн.).

По−п'яте, якщо претензія не допомогла або ж кредитор відразу хоче звернутися в суд, то тут дуже багато залежить від правильно складеної позовної заяви і додатків до неї. На цій стадії слід звернутися до юриста або ж, щонайменше, проконсультуватися, адже вирішення питання може затягтися через "поетапне" повернення позовних заяв у зв'язку з відсутністю якихось даних. Варто вказати, що згідно ст.54 ГПК позовна заява подається в письмовій формі і підписується уповноваженою особою позивача або ж його представником. В позовній ...

Підписатися